Як побудувати «Стенфорд» в Україні: інвестиції в освіту на Міжнародному Економічному Форумі 2025

Ключові тези: Дискусія Міжнародного Економічного Форуму 2025 зафіксувала системну проблему: бюджет всієї вищої освіти України — 55–57 млрд грн — менший за бюджет одного університету Нотр-Дам ($1,7 млрд). 5 млн учнів мають освітні втрати через COVID та війну. Шлях до «українського Стенфорду» — через залучення бізнесу до наглядових рад, комерціалізацію університетських досліджень та зміну законодавства.

Панельна дискусія «Пріоритет номер 1. Інвестиції в освіту» Міжнародного Економічного Форуму 2025 зібрала ректора Українського Католицького Університету, народного депутата та посла Литви з питань відновлення України. Модерував Іван Компан (Директор, Академія «Делойт» в Україні; викладач, Единбурзька бізнес-школа).

Стан освіти: оцінки спікерів

Тарас Добко (Ректор, Український Католицький Університет) — 6/10:

Рух у правильному напрямку, але асиметрія ресурсів критична.
Загальний держбюджет на освіту — 200 млрд грн (+40% за 2 роки). Але це менше за бюджет одного Стенфорду.
Бюджет вищої освіти — 55–57 млрд грн на рік.
Собівартість навчання в УКУ — $4 200/рік. У країнах ОЕСР — від $12 000.
Партнерський університет УКУ — Нотр-Дам (Індіана): річний бюджет $1,7 млрд.

Микола Княжицький (Народний депутат України) — 5/10:

Засновники WhatsApp та PayPal — вихідці з України або діти українців. Освіта давала результат, але ринок не отримував цих людей назад.
Головна поточна проблема: демографічна криза. Батьки вивозять синів-школярів за кордон, щоб уникнути обмежень виїзду для чоловіків від 18 років. Університети втрачають студентів ще до вступу.
Технічне забезпечення шкіл — катастрофічне. Кейс: спільний проєкт з урядом Тайваню та УКУ — комп’ютеризація 100+ шкіл і навчання вчителів STEM та робототехніки.

Даріус Скусевічюс (Посол з особливих доручень, Литва) — утримався:

1 із 7 шкіл в Україні постраждала від війни.
Близько 5 млн учнів мають освітні втрати через COVID та вторгнення.
Учні 5–9 класів не мають знань, необхідних для входу в університет.

Фінансова модель та роль бізнесу

Тарас Добко:

«Якщо освіта стане спільною справою суспільства» — можливий стрибок до рівня Гарварду або Стенфорду.
Формати участі бізнесу (окрім прямого фінансування):
- Наглядові ради університетів: виводять заклади із «бульбашки» до реального світу.
- Розробка навчальних програм і стандартів разом із практиками.
- Залучення викладачів-практиків.
- Співпраця з кар’єрними центрами.
- Комерційні замовлення до університетських лабораторій (приклад: лабораторія матеріалознавства СумДУ).
- Комерціалізація досліджень — найменш розвинений напрямок в Україні.
Освіта, медицина та безпека — три найважливіші фактори утримання талантів в Україні.

Микола Княжицький:

Університет — некомерційна організація, але не безприбуткова. Заробляти на власну діяльність — це виконувати основну функцію, а не відхилення від місії.
Законодавча проблема: в Україні заборонено залучати кошти бізнесу до будівництва державних культурних і освітніх установ (як це працює в Польщі при будівництві музеїв та театрів).
Велика частина грошей в Україні заробляється на неформальних освітніх послугах (коучі, тренери, бізнес-освіта). Університети могли б консолідувати цей ринок під своїм дахом.

Литовський досвід відновлення освітньої інфраструктури

Даріус Скусевічюс:

Підземні школи з укриттями: одна відкрилась в Одеській області, 5 у будівництві — спільно з партнерами-донорами.
Програма «Школи майбутнього для України»: 2 роки розробки модульних типових проєктів школи у співпраці українських, литовських та італійських архітекторів. Логіка «конструктора Lego» — адміністрація складає школу з готових блоків-документацій під свої завдання.
Чотири напрямки роботи Литви в освіті України: укриття у школах, підземні приміщення подвійного призначення, типова проектна документація, програма подолання освітніх розривів для учнів 5–9 класів (пілот в Одеському регіоні).

Підсумковий висновок Оргкомітету

Дискусія Міжнародного Економічного Форуму 2025 поставила системне питання: як конкурувати в освіті з бюджетом, що в 30 разів менший за одного конкурента? Відповідь — не через гонку бюджетів, а через зміну архітектури фінансування.

Три структурні зміни, що могли б зрушити ситуацію: дозвіл бізнесу фінансувати державні освітні об’єкти (зараз заборонено); введення університетів у комерційний оборот через лабораторні послуги та трансфер технологій; залучення бізнесу до наглядових рад не як формальність, а як механізм корекції навчальних програм у реальному часі.

Окремий ризик, що випав з програми Форуму, але присутній у контексті: 5 млн учнів з освітніми втратами формують майбутній кадровий дефіцит. Це структурна проблема з десятирічним горизонтом наслідків для ринку праці та інвестиційної привабливості країни.