«Золота дронова лихоманка»: загрози та перспективи Defence-tech України — Міжнародний Економічний Форум 2025

Ключові тези: Панель Міжнародного Економічного Форуму 2025 зафіксувала критичну тенденцію: більшість перспективних Defence-стартапів вже зареєстровані за кордоном і не повернуться в Україну. Ключові причини — відсутність захисту IP, брак капіталу та закритий експорт зброї. Водночас загроза з боку іноземних виробників (кейс Еріка Шмідта) демонструє: Україна ризикує навчити Захід воювати дронами та втратити власний ОПК.

Панельна дискусія «Інвестиції в Defence. У які проєкти ще не пізно інвестувати» Міжнародного Економічного Форуму 2025 об’єднала представника венчурного фонду, співзасновника благодійного фонду «Повернись живим» та виробника наземних роботизованих комплексів (НРК). Загальний контекст: «золота дронова лихоманка» завершується — виживуть лише ті, хто вклав у R&D.

Венчурний погляд: дефіцит адекватних фаундерів

Іван Петренко (Керуючий партнер, Angel One Fund; портфель — 10 Defence-стартапів):

Ринок Defence-стартапів в Україні малий: усі гравці знають один одного, менше десятка активних фондів. Один фонд рідко може самостійно закрити інвестицію $1–5 млн — практикується синдикація між фондами.
Темп: 1–2 стартапи на місяць, хоча б приблизно готових до залучення інвестицій.
Вимоги до фаундера: адекватна оцінка компанії (не ×10 при нульових продажах), розуміння каналів продажів і цільових ринків після завершення війни, чітка exit strategy.
Завищена оцінка — головний відлякувач. «Десять років тому хайп міг спрацювати, але сьогодні потрібна адекватність».
Фундаментальна проблема: більшість Defence-стартапів зареєстровані за кордоном, переносять туди IP, технології та виробництво. «Я хотів би бути оптимістом, але більшість із них, ймовірно, не повернуться в Україну».
Причини: за кордоном краще захищені права власності, більше капіталу, зрозуміліші інструменти фінансування. В Україні залучити кошти поза держзамовленням майже неможливо.
Приклад із портфеля: компанія з оцінкою $20–30 млн 1,5 роки тому — зараз понад $200 млн. Зростання — завдяки продукту, що продається і в Україні, і за кордоном.
Запит до держави: довгострокова стратегія із конкретними пріоритетами та координаційний центр, що запобігає дублюванню розробок (10 виробників-аналогів не знають про існування один одного).

«Повернись живим»: R&D або смерть стартапу

Віталій Дейнега (Співзасновник, БФ «Повернись живим»):

Головний тренд 2025 р. в DefenceTech: наземні роботизовані комплекси (НРК). Ніша на початковій стадії, за рік суттєво зміниться — технологічний ризик аналогічний першому iPhone.
Прогноз найближчого року: поширення оптоволоконних рішень, зростання кількості «авіаносців» — БпЛА, здатних запускати інші дрони з повітря, моря та землі.
Конкуренція з іноземними виробниками вже розпочалась. Знаковий кейс: компанія, заснована Еріком Шмідтом, підписала контракт із МОУ на постачання дронів для збиття «шахедів». Залучила українських інженерів, розробила продукт, що Україна ж і купуватиме.
Наступні 3–5 років: масовий вхід на ринок західних виробників із більшими ресурсами та якіснішими продуктами.
Критична теза про R&D: компанії, що отримали швидкий прибуток і не вклали в дослідження та розробки, не переживуть «дронову лихоманку». «Більшість їхніх виробів легко відтворити. Якщо продукт можна скопіювати, шанси утримати нішу — нуль».
Аргумент про DJI Mavic: усі можуть розібрати дрон, але ніхто не може відтворити його за тією ж ціною. Причина — десятиліття інвестицій у R&D.
Конкурентна динаміка з рф: Україна досі попереду у програмному компоненті на полі бою, але «до деяких речей росіяни вже доходять швидше за нас». Системність починає переважати над винахідливістю.
Правова проблема: законодавство не захищає права інвестора в українській юрисдикції. Ризик «кинути інвесторів» через перереєстрацію між юридичними особами є реальним.
Ідеальний Defence-tech майбутнього: єдиний координуючий стейкхолдер + глибока інтеграція в European Defence Ecosystem (виробництво, наука, R&D, спільні з ЄС університети).

TENCORE: залучення $1 млн і відкриття експорту

Максим Васильченко (CEO та співзасновник, TENCORE LLC; виробник НРК):

Завантаженість НРК-сектору на початку 2025 р. — 35–40%. Після виділення 8 млрд грн держконтрактів завантаженість зросла, але все одно недостатня.
Ключова теза: «Весь український оборонний сектор — недозавантажений. Ми здатні виробляти значно більше зброї».
TENCORE: угода з американським фондом на понад $1 млн (підписання в Римі після форуму). Кошти спрямовуються на R&D та CAPEX. Компанія впроваджує ISO 9001 як базову умову для міжнародних продажів.
Аналіз іноземних конкурентів у ніші НРК: ARX Robotik (Німеччина) — продукт не працює в бойових умовах; Milrem (Естонія) — $360 тис. за 1 800-кілограмову платформу. «За ці гроші можна купити три круті пікапи».
Позиція щодо експорту: держава не повинна заважати бізнесу продавати за моделлю B2G. Ринок зброї сформований, інструменти продажів відомі — їх треба консолідувати.
Стратегічна мета: щоб українські оборонні компанії залишалися українськими, але мали доступ до глобального ринку — через спільні підприємства або власні структури за кордоном.

Підсумковий висновок Оргкомітету

Панельна дискусія Міжнародного Економічного Форуму 2025 поставила діагноз Ukrainian DefenceTech: сектор знаходиться між двома загрозами. Зсередини — «дронова лихоманка», що породила десятки компаній із легко відтворюваними продуктами без R&D-фундаменту; вони зникнуть при першій серйозній конкурентній атаці. Ззовні — іноземний капітал, що системно поглинає українські технології та таланти.

Єдиний захист — глибокий R&D з горизонтом 3–5 років. Компанії, що вже пройшли цей шлях (реальні кейси в обох портфелях спікерів), демонструють оцінки ×7–10 за 18 місяців. Але їх одиниці.

Критична структурна проблема: відсутність єдиного координуючого центру змушує десятки команд паралельно розробляти ідентичні продукти. Ресурси розпорошуються, а стратегічні ніші залишаються незайнятими — саме туди і зайдуть іноземні гравці.