Тарас Кицьмей про виклики для українського IT-сектору та конкуренцію з Індією на форумі

Бронювання IT-спеціалістів: системна проблема та позиція галузі — Міжнародний Економічний Форум 2024

30 June 2024

Бронювання IT-спеціалістів: системна проблема та позиція галузі — Міжнародний Економічний Форум 2024

Ключові тези: Співзасновник SoftServe Тарас Кицмей на Міжнародному Економічному Форумі 2024 сформулював позицію IT-галузі щодо економічного бронювання: чинні правила дозволяють заброньовати лише 0,5% персоналу, тоді як під потенційну мобілізацію підпадає до 10%. Без системного вирішення питання — через квоти для критичних підприємств — галузь втрачає контракти в міжнародних тендерах і ризикує подальшим відтоком валютної виручки.

На Міжнародному Економічному Форумі 2024 Тарас Кицмей (Співзасновник SoftServe) представив позицію IT-галузі щодо взаємодії з державою в питанні мобілізації та економічного бронювання фахівців.


Стан галузі та конкурентні переваги

  • IT-галузь України налічує 300 000 фахівців. Галузь зростає з 1990-х, експоненціально — після 2005 р.
  • Три покоління IT-спеціалістів: витоки — Інститут кібернетики імені Глушкова (перший континентальний комп’ютер). Розробка технологій стала частиною культурного середовища, а не лише кар’єрним вибором.
  • Прогноз падіння виручки у 2024 р.: 3–4%. Для порівняння — на тлі активного збройного конфлікту це фантастичні результати.
  • Net Promoter Score SoftServe під час війни — 80%, середньоринковий показник — 50%.
  • Ключова перевага перед Індією: українські фахівці пропонують рішення понад технічне завдання — «дають більше, ніж від них просили». Це ментальна, а не технологічна відмінність.

Чому чинні правила не працюють

  • SoftServe: за час повномасштабної війни призвано 350 працівників. Під потенційну мобілізацію підпадають ще 3 500–4 000 фахівців — близько 10% штату.
  • Заброньовано: 20 осіб — 0,5% від ~10 000 співробітників. Чинне регулювання не дозволяє збільшити цю частку.
  • Практичний наслідок: в тендері на $30 млн (фінал між SoftServe та великою індійською компанією) українська сторона не змогла привезти п’ять ключових осіб для фінальної презентації — фактична дискваліфікація.
  • Ще один бар’єр: клієнти великих контрактів питають, чи зможуть їхні підрядники забезпечити регулярні ділові зустрічі в офісах замовника. Відповідь без дозволу на відрядження — неповна.

Пропозиція галузі

  • Держава визначає підприємства з критичним статусом та встановлює для них квоти бронювання.
  • Всередині квоти компанія самостійно вирішує, яких саме фахівців бронювати — виходячи з поточних контрактних зобов’язань.
  • Дозвіл на відрядження за кордон — для ключових спеціалістів, а не як загальне право. Компанія несе відповідальність за повернення.
  • Позиція: «Це не канал для еміграції. Це умова для участі в тендерах, де вирішується, де залишиться $30 млн».

Підсумковий висновок Оргкомітету

Питання бронювання IT-фахівців виходить за межі галузевої лобістської позиції — воно має безпосередній вплив на обсяг валютних надходжень. Щорічна виручка IT-сектору у $6–7 млрд формується значною мірою завдяки репутації та безперервності команд. Кожен великий контракт, програний через неможливість фізичної присутності на фінальних переговорах, — це конкретна втрата, що не відображається в жодній урядовій статистиці.

Архітектура рішення, запропонована галуззю, не конфліктує з мобілізаційними завданнями держави: квотне бронювання для критичних підприємств залишає армію з необхідним ресурсом і одночасно зберігає валютний генератор економіки. Це питання балансу — і воно залишалося невирішеним на момент форуму.